Виховна робота
Тематична
класна година
Ми приходимо у світ для любові
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
І тому світ завжди благословляє
І сонце, що встає, і серце, що кохає.
Василь Симоненко
Мета: розкрити глибинний зміст поняття
„любов”, в якому втілені притаманні кожній людині почуття любові до матері,
батька, своєї родини; любові до Батьківщини, її народу, історії становлення;
любові до природи рідного краю, музики, мистецтва; улюблених занять, професійних здібностей та
нахилів та кохання двох;
-
виховувати шанобливе ставлення до інтимних почуттів
людини, чистоту і благородство почуттів;
-
прищеплювати дітям естетичні смаки, гуманізм.
Обладнання: 4 плакати „я люблю”, виставка
малюнків, вишивок, виробів з дерева та природного матеріалу, плакати з
висловами про любов; магнітофон; ікона.
(звучить
приємна мелодія…..)
1 ведучий. Сьогодні ми поговоримо про
найсвятіше, найсвітліше і найпрекрасніше почуття – про Любов, яка чудово змінює
світ у наших очах, виявляє в нас усе
найкраще, розкриває красу людської душі.
2-й ведучий. Любов змінює
світ і нас у ньому, робить людей кращими, добрішими, благороднішими.
1-й в е д у ч и й. Сьогодні ми
дізнаємося, що означає любити, чому прагнемо любові, коли людина здатна відчувати любов. Нещодавно
прочитала вислів із староіндійського
епосу:
«Три джерела має потяг людини: душу, розум і тіло.
Потяг душі
породжує дружбу, потяг розуму
породжує повагу,
Потяг тіла породжує бажання, поєднання трьох потягів породжує любов.»
2-й ведучий. Сьогодні на
класній годині ми будемо наводити
приклади найрізноманітніших проявів любові, які властиві людині.
Я розпочинаю
фразу: « Я люблю..» , а кожен із
вас продовжить.
(Кожен учень продовжує речення)
1-й ведучий. Як багато
проявів любові! Здатність любити - виняткова властивість людини, завдяки якій ми цінуємо життя. Від створіння світу всім
правила любов. Ще Платон писав, що „ любов – це прояв безсмертного начала в істоті смертній”. Любов
- вільне, таємниче,
невимушене, непередбачуване почуття. Досі не відомі випадки, щоб хтось відчув
любов, зваживши на пораду або виконуючи наказ. Саме любов – джерело творчого
натхнення багатьох поколінь художників, композиторів, поетів, письменників,
скульпторів.
2-й веду ч и й. Людина
починається з любові. А любов виростає з дитинства, з лагідного дотику маминих
рук, з лагідного маминого слова, з тихої колискової і веселки в небі, з квітки
вишні і яблуні під вікном, бо в квітці і дереві так багато добра до людини,
що, раз торкнувшись цнотливої дитячої душі, воно впродовж цілого життя зоріє.
1-й ведучий. Мудрі люди
кажуть, що життя людини - це найвища
цінність на землі. Кожна людина
неповторна й унікальна; тому що людина —це цілий світ, окрема планета. Людина зіткана з любові і проявів цього світлого почуття надзвичайно багато. Щоб
розкрити різноманітність наших почуттів, їх глибину, широту та велич
любові, заздалегідь ми поділили клас на
групи і кожна групи готувала свій портрет любові. (Учні вдома виконували групову роботу, у
групі по 4-6 учнів).
І група - про любов до природи, до мистецтва, до улюбленої справи, професії;
II група - про любов до матері, батька, родини
IIІ група - про любов до Батьківщини малої і великої;
IVгрупа - про любов двох закоханих сердець.
І група Наша група готувала портрет любові, який розкриває наше ставлення до природи рідного
краю, до неозорих пшеничних ланів, блакитних плес озер, солов’їних пісень, до творів мистецтва, поезії, музики. Кожен має
свої захоплення, мрії, життєві плани професійного зростання. Своєму становленню як особистості ми
завдячуємо своїм батькам та учителям.
Людина
починається з добра,
Із ласки,
щирості, любові,
Із
батьківської хати і двора,
Із теплоти, що є у кожнім слові. (
Л.Забашта)
1 учень Життєвий шлях кожної дитини бере
початок не лише від батьківського
порогу, а й зі школи. З любов’ю та шаною згадуємо ми своїх мудрих наставників.
Учителю! В тобі живуть і доброта і мудрість.
Краса думок твоїх захоплює завжди!
Ти сієш зерна знань в дитячі душі.
Щоб розквітали мрії на Землі.
Привітний, ніжний, відданий, дбайливий,
Спокійний й доброзичливий в житті
Ти з легкістю переконати вмієш,
Розрадити й пробачить вмієш ти.
В своїй натхненній праці ти щасливий.
Ти бачиш в учнях кожен день себе.
У творчій долі ти знаходиш сили,
Учителю, ми любимо тебе.
2 учень Краса нашої рідної землі оспівана багатьма митцями. Ось вашій увазі вірш українського поета Володимира Вихруша :
Мені над оце більш нічого не треба :
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, полив’яне небо
І сиза роса на траві при шляхах…
Таке все
тут миле, доступне і гідне –
Високі тополі і тихе село…
Таке сокровенне, насущне і рідне,
Воно в мою душу навіки вросло.
Коралі калини і мамині очі,
І доля – з лелечого наче крила.
Я більшого щастя
на світі не хочу,
Щоб лиш Україна міцніла й жила.
(звучить
приємна мелодія…..)
3 учень Володимир Сосюра багато
своїх творів присвятив рідній
землі:
Дала ти
могутні нам крила, щоб світлий творили ми час,
О земле, що
нас породила й зростила для радості нас!
Плодами
покрила ти віти, шляхи провела голубі,
То як же
тебе не любити і вірним не бути тобі?
Гне вітер
над ставом калину, шле сонце огні на ріллю,
Люблю твою
кожну стежину і кожную квітку люблю.
Люблю я від
першого крику й віддам тобі все без жалю.
Вмістилась така ти велика в маленькому слові „люблю”.
4 учень Мої
однолітки мають безліч різноманітних
захоплень, яким віддають весь вільний від навчання час. Це не лише перегляд цікавих телепередач чи „зависання”
біля комп’ютера, а й читання
художньої та науково – популярної
літератури, в’язання, художня вишивка чи випалювання. А ще мої друзі
гарно малюють.( Вашій увазі наші
роботи).
Багато учнів люблять
подорожувати, досліджувати природу,
збирати ягоди та гриби в довколишніх
лісах. Відвідуємо гуртки: хореографічний, співочий, технічний. Дівчата
полюбляють куховарити, щоб пригостити своїх рідних смачними стравами та делікатесами. А улюблені
заняття хлопців – спортивні: футбол, волейбол чи баскетбол. Різноманітні захоплення допоможуть нам стати
в майбутньому справжніми, повноцінними господарями своєї землі.
Мелодія
ІІ група. Наш портрет
любові ми присвячуємо своїм найріднішим людям – матері і батькові. Учні
принесли фотографії своїх рідних, які зігрівають нас своєю любов’ю, теплом
завжди і всюди.
Мамине джерело
Якщо твоя душа захоче
пити,
Неначе сонцем спалена
земля,
Не забувай, що жде
тебе криниця
Під вербами край
нашого села.
Якщо печалі
затуманять очі
В розлуках
нескінченних і лихих,
Нехай тобі насняться
серед ночі
Суниці спілі в травах
лісових.
Якщо в житті
зустрінеш зла багато
І в серце закрадеться
гіркота,
Нехай тебе зігріє отча
хата
І матері безмежна
доброта. (І.Михайловська)
2 учень. Одним із вищих
проявів прекрасного почуття любові є материнська любов. Слово «мати» - вічне й неповторне, як світ. Земна жінка від Духа
Святого народила Сина Божого. Своєю добротою, покорою, святістю вознеслася над
нами Божа Матір Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити сина свого єдинородного простити наші
провини.
Мати - символ, усього найкращого,
найдобрішого, найсвятішого. В одному арабському прислів'ї говориться, що Бог
створив на світі матерів, щоб заступали
Бога там, де його немає.
3 учень. Мати - це перше слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини горя. Мати любить свою дитину,
завжди розуміє її, подасть руку
допомоги, розділить її радість і смуток. Мати – берегиня роду людського.
4 учень Спасибі, матусю, за ночі безсонні,
За лагідність серця і мудрість буття.
Без тебе, рідненька, не було б ні сонця,
Ні радості, щастя, не було б життя.
Ми завжди пишаємось, рідна, тобою,
Спасибі за руки твої золоті,
За серце, що зовсім не знає покою,
Хай хороше буде тобі у житті.
5 учениця
А моя наймиліша
з-усіх людей ненька: тиха, мов голубка, щира і миленька.
Нема в цілім світі,
всім вам признаюся, кращої матусі, як моя матуся!
Я свою матусю щиро
так кохаю, як і розказати не вмію, не знаю.
Коли я хворенька,
прийде моя ненька, тільки раз погляне — мені легше стане.
Над мамину в світі немає
опіки, материнське серце - то найкращі ліки!
Мелодія….
1-й в е д учи й. Мама...
Найперше слово, яке кожен з нас чує частіше за інші, повторює протягом усього
життя, особливо у хвилини горя та страждання.
Тому любов до матері - то найперша, найпостійніша, і найдовша любов
людини.
(Молитва під музику Й. С. Баха «Ауе Магіа».)
Молю тебе, Мати,
щирими словами,
Змилуйся над нами. .
Силу і здоров'я дай
нам, Божа Мати,
Поможи нам вчитись,
чесно працювати.
Щоб була потіха для
рідної мами—
Змилуйся над нами.
.
Дай нам оминути всяку
злу пригоду,
Дай рости на користь
рідному народу.
Є в мене найкраща у
світі матуся.
За неї, Пречиста, до
тебе молюся.
Пошли не скарби, а
щастя і долю.
Щоб дні їй минали без смутку і болю.
Мати Божа, мати Божа, дай здоров'я моїй
нені.
Ось тобі я
назбирала ярих квітів повні жмені,
Приберу твою ікону у барвіночок зелений.
Тільки дай доволі
щастя моїй рідній, милій нені.
1-й
ведучий
Про свою родину розповість Піскова Женя
Женя. Моя мама Ірина Василівна і тато Сергій
Петрович навчалися у нашій школі. Покохали одне одного,
одружилися і на світ з’явилася я. Мама з
дитинства мріяла стати вчителем
початкових класів. Її мрія стала
дійсністю - тепер вона свої знання, душу віддає учням. Але її тепла та
материнської любові вистачає не лише для мене, а й для чотирьох дітей, яких
взяли мої батьки на виховання з дитячого будинку. Тепер я маю трьох маленьких
братиків: Сергійка, Артурчика, Олежку та сестричку Світланку. Ми живемо тепер
великою дружною родиною, дуже любимо один одного. Я пишаюся своїми батьками.
(Пісня „
Мамина сорочка”)
1-й ведучий
Кожна людина любить свою матір,
батька, які подарували життя. Батьки –
основа сім’ї, родоначальники роду. Любіть їх, шануйте,
щоденно радуйте своєю турботою,
ніжністю, діліться завжди з ними своїми успіхами та проблемами. Батьки завжди вас зрозуміють, підтримають і
допоможуть. А ще пам’ятайте, що ви не лише
молодий пагінець свого роду, але й нащадок великого і славного
українського народу. Тож ростіть гідними синами і доньками нашої єдиної неньки
– України.
( звучить мелодія…….)
2-й ведучий. Про Україну, свою малу і велику
Батьківщину підготувала свій портрет
любові 3 група
Діти, я хочу
нагадати вам, що у нашому районі встановлено єдиний на Сумщині пам'ятник жінці — Пам'ятник Скорботній
матері, присвячений усім жінкам, що не дочекалися своїх синів з фронтів Великої
Вітчизняної війни. Знаходиться він за 12 км від Охтирки на тому місці, де проходили кровопролитні бої, де навіки
спочили сини багатьох народів нашої Батьківщини. Меморіал споруджено за
проектом скульптора Н.Дерегуса та
архітектора Б.Бердника.
1 учень. На вершині Кургану Бойової Слави стоїть у глибокій задумі Мати. Вона вся там –
у гарячому літі 1943 року – разом зі
своїми синами, що склали свої буйні голови на полі брані, береже їх пам'ять,
славу, їх подвиг. Поет М.Ткач склав
пісню – баладу про Скорботну Матір, а композитор Олександр Білаш написав музику до неї:
Ой полем, полем,
полем, як болем,
У світ біленький у
чорнім пішла
За видноколо, де
падав колос, -
Туди, де сина війна
взяла.
Ой довго, довго його
шукала
Тай стала в полі, мов
та свіча,
Вічності в очі
глянула Мати.
Вічний вогонь
заметався в очах.
ІІІ група
Учениця Наша група свій портрет любові присвятила
Батьківщині – своїй другій неньці.
Презентацію розпочнемо віршем Володимира Сосюри „Любіть Україну”
Любіть Україну, як сонце любіть, як
вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в
радості мить, любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою
Україну,
Красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну .
Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у
вербах вона, і в кожному серця ударі.
У квітці, в пташині,
в електровогнях, у пісні у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в
дівочих очах
І в стягів багряному
шумі…
Учень
Свій початок бере
Україна із Охтирки малої моєї,
Рідний край наш –
частина країни, він – наповнювач слави твоєї.
Дорога ти мені,
наймиліша люба священна батьківська земля,
Рідна мова моя найніжніша і ти, вчителько, перша моя.
Славим тебе, мій краю
Охтирський,
Славим природу,
людей трудових,
Їхню мужність і дух
богатирський,
Вкраїна йде до висот
трудових.
Охтирка – наші мрії
дитинства, родовища нафти, ліси, поля,
Від них віє теплом
материнства гріє душу і всіх звеселя.
Краще Охтирки краю не
знаю і присягаюсь життям тобі я,
Всі незгоди за тебе
здолаю українська земле моя.
( Олександр Сергійович Новиченко, 2003)
2 учень Ми народилися і живемо на прекрасній українській землі, у
славному селі Сонячному. Про нього місцевий поет Мірошниченко Василь
Микитович склав чудовий вірш, а Пекар Василь Іванович поклав його на
музику і до вашої уваги пісня
«Поселочек»……
На самом юге области притом на высоте
Стоит себе
селенье, ни город, ни деревня,
Ни город, ни деревня, короче, ПГТ.
Припев: О Солнечном, о Солнечном, о Солнечном
Скучаю я, скучаю я
вдали.
Поселочек,
поселочек, поселочек –
Прекрасней нет
земли.
И жить в таком поселочке сочту себе за честь.
Подумать только надо совсем, как в Ленинграде,
Совсем, как в Ленинграде здесь даже Мойка есть.
Припев.
Я не открою нового,
вокруг идет молва,
Что будто в целом мире есть БАМ один, в Сибири,
Есть БАМ один, в Сибири, у нас их сразу два.
Припев.
И снова, снова проситься еще пример один,
Представьте себе только: у нас в родном поселке,
У нас в родном поселке есть даже «сахалин»!
Припев.
Все с юмором названия известные притом,
Гордиться этим стоит – у нас и в Вашингтоне,
У нас и в
Вашингтоне есть также Белый дом!
Припев
И хочется мне выяснить еще такой момент,
Быть может, кто подскажет, кто в белом доме нашем,
Кто в белом доме нашем сейчас там президент?
Припев.
Мы стали почти городом, хотя в селе живем,
Дома у нас пониже, асфальт чуть – чуть пожиже,
Асфальт чуть – чуть пожиже, но все же мы поем.
Припев
Учениця. Сонячненська
земля,
Мов дівчина
в намисті,
Золотії
поля,
Пшениці
променисті.
Рідна земле
моя,
Дай наснаги
і сили
Не забути любов,
Що у серці зростила.
(звучить мелодія…….)
1-й ведучий. Скажіть, будь ласка,
про який прояв любові ми з вами ще не вели розмову? {Кохання)
Людина, яка «прагне любові», бажає виняткового і щирого, доброго,
дбайливого ставлення до себе, мріє про те, щоб її глибоко шанували й
захоплювалися нею через те лише, що вона — особлива, не схожа на іншого, така, яка вона є. .
ІУ група Учень Наша група готувала портрет
любові двох закоханих сердець.
Квіти сумують без сонця,
Птахи сумують без неба
Кожному серцю живому
Любові
краплину треба.
Немає
життя без пісні,
Бо той лиш живе, хто співає.
Немає життя без любові,
Бо той
лиш живе, хто кохає.
В житті, як на ниві широкій,
Можна горе і радість зустріти.
І не
знайдеш найбільшого щастя.
Якщо є
з ким його розділити.
2 учень Любов
- сонце людських почуттів. Вона чудодійно змінює світ у наших очах, виявляє у
нас усе найкраще. Любов – джерело творчого натхнення багатьох поколінь поетів,
письменників, скульпторів, художників.
Кохання і поезія… дзеркала, що відбивають світло і сутність людської
душі.
Моя любов – мов білий лебідь
Черкала в хвилях срібний шлях
І вмить, з нечутним співом серця,
Завмерла в мене на руках.
Моя любов – мов промінь сонця,
Жагуча спека на пісках,
Пекучий жар, що й сам згорає
На спалених моїх устах.
(Володимир Кобилянський).
3 учень Коли
двоє людей закохуються, вирішують одружитися, то стають на весільний рушник.
Звідусіль лунають привітання і
побажання. Одне з них звучить так: «Бажаємо вам жити довго і щасливо і померти
в один день». Не часто ми замислюємось над
глибокою мудрістю цих слів. Але
незаперечна істина – найважче для людини пережити смерть коханого чи
коханої. Свідченням цього є багато
життєвих історій, про які ми знаємо з літератури. Це кохання Лаури і Петрарки, Ромео і Джульєтти, Данте і
Біатріче. Ернест Хемінгуей якось сказав:
« немає людини самотнішої, ніж та, що пережила свою Любов».
4 учень Любов
земна…Любов небесна…Це почуття є божий дар. Щасливий той, хто зумів його
розпізнати, зберегти і пронести через усе життя. Кажуть, що по всьому світу
блукають половинки людей, шукаючи свою пару. Яке щастя, коли ці половинки
знаходяться і утворюють єдине ціле – кохання, нове життя.
(Звучить
пісня «Стожари» у виконанні Микитенко Ані.)
1 ведучий Кажуть, що шлюби укладаються на небесах. Напевно, провидіння
долі в тому, що ваші батьки знайшли один одного. Адже завдяки їхньому коханню і
ви прийшли у цей прекрасний світ. Дай боже, усім нам щасливої долі та палкого
кохання. Про любов сказано багато,
можливо, все, але не всіма. І кожен з
вас, а не лише поет чи прозаїк, у своєму
житті складе свою неповторну сторінку
кохання. Учні підготували плакати з висловами про
любов.
«Кохання — найдорогоцінніше, найлюдяніше з почуттів,
щонайвищий вияв духовності».
«Кохання відкриває дорогу, якою двоє завжди йдуть
назустріч одне одному». та ін.
2-й вед у ч и й. Чекайте і ви свого кохання, як дарунку долі. Кохання
прийде до вас у свій час. Не поспішайте. Не прагніть пізнати все і одразу. Я
бажаю вам любові, бо в любові – сила. Нехай це прекрасне почуття сяє поетичними
рядками у ваших душах!
1-й ведучий. Спільними
зусиллями ми склали портрет любові.
Любов багатогранна, всеохоплююча. Плекайте це почуття у ваших душах. Нехай у ваших серцях ніколи не згасав вогник
любові до родини, близьких, друзів, Батьківщини. Бажаю, щоб колись до вас прийшло і залишилося назавжди справжнє
кохання. Міцних вам крил у досягненні ваших висот!
Спасибі за
приємно проведений час.
Вислови про любов
«Кохання - найдорогоцінніше, найлюдяніше з почуттів,
щонайвищий вияв духовності».
«Кохання відкриває дорогу, якою двоє завжди йдуть
назустріч одне одному».
«Кохати - це значить
бути готовим на безкінечну самовіддачу, хто прагне лише брати — не пізнає щастя кохання».
«Кохання звеличує людину, кожну робить єдинообраною,
найпрекраснішою, найпотрібнішою у всьому».
«Любов жива передусім душевним
єднанням двох сердець. Любов - це готовність
у будь-яку хвилину підставити плече, розділити біль і радість».
«Кохання - це почуття,
непідвладне волі людини. Недаремно існує вислів: «Серцю не накажеш»».
«Люби ближнього,
як самого себе». (Біблійна заповідь)
«Любов
виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».
(Григорій Сковорода)
«Хіба не любов усе єднає, будує, творить подібно до того,
як ворожість руйнує?»
(Григорій Сковорода)
«Любов - це прояв безсмертного начала в істоті
смертній». (Платон)
Класна година «Історія хліба»
Мета: розкрити учням історію хліба як продукту харчування та
мірила добробуту, розповісти про людей, без чиїх дбайливих рук не буде хліба; виховувати у
дітей почуття гордості за свою історію, свій трудолюбивий народ, потребу в
праці для зміцнення своєї країни, розвиток своєї душі, повагу до людей праці,
бережливе ставлення до хліба і всього, що нас оточує.
Обладнання:
1. Стенди «Куточка хліба»
кабінету біології;
2. Виставка літератури про
роботу селекціонерів та хліборобів.
3. Хлібобулочні вироби на
столі, прикрашеному вишивками.
4. Плакати:
«Хліб – найголовніший і найдорожчий плід матері-землі та
рук людських». О.Гіталов
«Є питання, які завжди збуджують жвавий інтерес, на які
на буває моди.
Таким є питання про хліб щоденний». К.А.Тімірязєв
«З глибини віків прийшов до нас хліб,
Він батько всіх земних цивілізацій.
У ньому сила людська і його прогрес». О.Гончар
«З чим тільки не порівнюють хлібне зерно:
З крихітним згустком червленого золота,
З мініатюрною ракетою. Воно пахне теплими травами і
стиглими медами. Воно чудо, воно витвір рук людських». В.М.Ремесло.
«Ми
навчились бачити в хлібові засіб спілкування людей, дякуючи окрайцеві, який
ламаємо за спільною трапезою. Ми навчились бачити в хлібові образ величі праці,
дякуючи шматкові хліба, що добувається в поті чола. Ми навчились бачити в
хлібові основного провідника жалості, дякуючи скибці хліба, що роздається в
годину нещасть. Солодкість поділеного хліба ні з чим незрівняна».
Сент-Екзюпері.
5. Музичний центр.
6.
Таблиця « Центри різноманітності і походження культурних рослин».
7. Портрет М.І.Вавилова.
Презентація «Історія хліба»
Місце проведення: кабінет біології
Сонячненської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
План проведення
1. З історії хліба:
А) значення хліба в житті людини;
Б) прислів’я та приказки про хліб;
В) археологічні знахідки хліба, зерна;
Г) інші замінники хліба.
2. Різні види зернових культур на планеті.
3. Микола Іванович Вавилов і його внесок у
вивчення і створення генофонду дикоростучих рослин.
4. Центри різноманітності і походження культурних
рослин.
5. Робота селекціонера. Селекційні центри в
Україні.
6. Робота хлібороба – хлібодара.
7. Досягнення працівників Іванівської
дослідно-селекційної станції сьогодні.
8. Хвала і шана хліборобам.
9. Потреба людини у хлібі.
10. Хліб блокадний.
11. Пісні та вірші про хліб.
12. Бережіть хліб.
Учитель. Нашу класну годину ми
присвячуємо хлібу. Люди споконвіків сіють хліб. Щедро оспівана ця праця. Зерно
для людини і донині є земним дивом. Воно безсмертне. Кинуте в землю, стає
колоском, наливається соками землі та сонця, радує урожаєм, повертається до
людей повносилою вдячністю землі. До землі, як і до хліба, звикають з
дитинства. Ми не уявляємо свого
життя без запашного хліба на столі. Про своє ставлення до хліба народ склав
безліч прислів’їв та приказок. Ось деякі з них: Хліб – батько, вода – мати.
Хліб всьому голова.
Кожному хліб не гіркий.
На чорній землі білий хліб
родить.
Російський народ теж склав хвалу
хлібу: Хлеб – кормилец.
Хлеб в закромах – счастье в домах.
Хата бела, но без хлеба бедна.
Худ обед, коль хлеба нет.
Будешь трудиться, будет и хлеб
родиться.
Учитель. Перегорнемо сторінки історії
хліба.
Родословная хлеба…
Ее предистоки затерялись в седой
непроглядной дали.
Мы не знаем где жил наш прапращур
далекий,
Первый пахарь кормилицы нашей земли.
Скрыта доля его за семью облаками,
За хребтами веков, что стоят как стена,
Над античными, в пене морской черепками
Древнегреческих амфор – хранилищ зерна.
Нам неведома тайна явленья народу
Первых всходов пшеницы в студеной росе,
Как они пробивались, в какую погоду,
На каких континентах, в какой полосе.
На каком языке? В чьей эпохе? В чьем
веке?
Кем великим придумана формула Хлеб?
1 учень. Учені – археологи
різних країн світу після вивчення багатьох
матеріалів прийшли до висновку, що першими хлібними рослинами були не
пшениця та жито, а дуб. Урожай жолудів древні люди використовували для
виготовлення хліба. Так, при розкопках Трипільських поселень на території
Кіровоградської області знайшли висушені і розтерті в борошно жолуді, із яких
пекли хліб понад 5 тисяч років тому.
Є й інша легенда про перших хліб – горіхи. Їх шкаралупи були виявлені в
печерах первісних людей, у місцях свайних будівель і навіть у руках скелетів
древніх могил.
2 учень. Пройшли тисячоліття з тих пір, як люди стали
вирощувати зернові культури. Це було так давно, що ми вже ніколи не дізнаємося
де, хто і коли вперше посіяв зерна в грунт, зібрав урожай, потер зерно у
борошно і замісив тісто, на розпеченому камінні спік свій перший хліб. Пам’ять
людська не зберегла ні імені, ні дати цієї події. Вчені вважають, що спочатку
люди споживали сирі зерна, потім пристосували два камені і зробили перші жорна.
Потім борошно змішували з водою, утворювалася каша, яка й стала «праматір’ю»
хліба. Можливо, зовсім випадково жінка, яка готувала їжу для своєї сім’ї, спекла кашу і по недогляду утворилася тверда
перепічка. Вона виявилася набагато смачнішою і довговічнішою за кашу. Спочатку
такі перепічки їли гарячими, а потім і холодними. Їх зручно було брати з собою
в далеку дорогу чи на полювання. І це вже був перший хліб. Як давно це було?
3 учень. Археологічні знахідки
свідчать, що в Ірані, Сирії, Туреччині пшеницю вирощували ще 6-7 тисячоліть
тому, в Болгарії та Греції – 5-6 тисячоліть тому, на Україні та Грузії – 3-4
тисячі років до нашої ери.
Йшов час. І ось вже люди навчилися випікати кислий хліб. Як вважають
вчені, відбулося це в Єгипті 4-5 тисяч років тому. При розкопках єгипетських
пірамід виявлено багато статуеток та інших предметів, які підтверджують це:
єгиптяни вміли робити борошно і пекти хліб. Від них це вміння перейшло до
древніх євреїв, фінікійців, греків, римлян, а ще пізніше - до слов’ян.
Слово «хліб» має давньогрецьке походження. Греки випікали його
спеціальних горшках, які називали «клібанос», звідси походить слово «хлайфе». У
старонімецькому звучанні є слово «лайб», що нагадує наше «хліб», та естонське
«лейб».
Пшениця – найважливіша хлібна культура на планеті. Світові площі (1970)
становлять понад 210 млн.га; на Україні – 6 млн.га. Є значні площі під пшеницею
в Росії, Казахстані, США, Канаді, Індії, Аргентині, Франції, Німеччині, Італії
та ін..
Пшениця належить до родини Злакові, роду Пшениця, який налічує 22 види,
але культивують на всі. Найвідоміші види пшениці: дика однозернянка, дика
Урарту, культурна однозернянка, двозернянка, полба, тверда пшениця, м’яка,
тургідум, польська, карликова, грибкобійна та інші. На полях вирощують
переважно пшеницю тверду та м’яку, які можуть бути ярими та озимими формами.
Учитель. Ми не можемо сьогодні не
згадати з вдячністю ім’я Миколи Івановича Вавилова, який зробив великий внесок
у вивчення зернових культур, зокрема пшениці.
Вавилов – видатний генетик, селекціонер, який все своє життя присвятив
вивченню рослин, щоб на основі багатющого природного матеріалу створити нові
високопродуктивні сорти культурних рослин. Люди знають мало видів рослин і ще
менше їх використовують. Із 250 тисяч видів квіткових рослин введено в культуру
близько 150 видів. Вавилов мріяв землеробство країни поставити на сучасну
наукову основу, щоб там, де був один колосок – виросло п’ять.
Народився М.І.Вавилов 26 листопада 1887 року в Москві в родині
комерсанта. Закінчив комерційне училище, потім Московський
сільськогосподарський інститут. Вирізнявся серед студентів своїми здібностями,
жагою пізнання та здатністю до самостійного наукового мислення. Особливо
цікавив його такий напрямок як патологія
у рослин, їх імунітет. Наукову роботу «Голі слимаки та городи Московської
губернії» за практичне значення опублікували окремою книгою та нагородили
премією. Миколу Вавилова залишили після отримання диплому в інституті для
підготовки до професорського звання. Він працював під керівництвом провідних
вчених-біологів того часу Д.М.Прянишникова, Д.О.Рудзинського та інших. Після
наукової командировки до Англії у 1913 році Вавилов познайомився з великим
генетиком Уільямом Бетсоном і сам став переконаним генетиком. У 1917 році він
став професором Воронезького та Саратовського університетів. Йому належить
відкриття закону гомологічних рядів у спадковій мінливості, який був логічним завершенням у пізнанні еволюції
культурних рослин, за своїм значенням рівний відкриттю основ генетики у працях
Грегора Менделя та періодичного закону Дмитром Івановичем Менделєєвим у хімії.
4 учень. Країну трусила лихоманка громадянської війни.
Фронт, розруха…Радянська Росія не мала виходів до жодного з кордонів. Але
Миколі Вавилову було обіцяно сприяння і він міг виїжджати для збирання насіння
рослин у різні країни, споряджати наукові експедиції за державний кошт. Вавилов
був невтомним, щедрим і талановитим вченим. Всю планету він перетворив на
дослідну ділянку. За своє життя він здійснив 180 експедицій: 140 на своїй
країні, об’їхавши її з кінця в кінець, 40 –по зарубіжним державам. Микола
Іванович побував у 68 країнах світу, де збирав цінний матеріал для селекційної
роботи. Зокрема: у 1916 році – Іран; у 1923-1924 роках – Афганістан; у
1926 - Сирія, Палестина, Йорданія,
Кіпр,Туніс, Алжир, Марокко, Крит, Греція, Італія; у 1927 році караванним шляхом
відвідав Ефіопію та Еритрею; у 1929- Західний Китай, Японію та Тайвань; у 1930
– Мексику та Центральну Америку; в 1933- Перу, Чилі, Уругвай, Тринідад, Кубу;
об’їздив США та всі країни Західної Європи. У всіх експедиціях вівся суворий
облік, наносилися на карти маршрути, площі посівів, ареали поширення рослин.
5 учень.
Вавилов був далекоглядним вченим, який прагнув зберегти все, що створила
природа, поки його не знищила цивілізація, науково-технічний прогрес та
невігластво окремих людей. З ініціативи вченого
в Ленінграді було створено Всесоюзний інститут рослинництва (ВІР), який
нині носить його ім’я. Щоденно сотні посилок забраного в експедиціях матеріалу
відправлялися на Батьківщину. До 1940 року світова колекція Вавилова складала
250 тисяч зразків, з них пшениці 36 тисяч, кукурудзи 10 022, бобових
23 636, кормових 23 200, овочевих 17 955, плодових 12 650 і
т.д.
Дякуючи невтомним рукам Вавилова та його колег селекціонери мають
унікальні можливості використовувати дикоростучі рослини, (які вже практично не
збереглися в природі, але є у колекції ВІРу,) проводити їх гібридизацію з метою
поліпшення властивостей відомих культурних рослин, чи введенню в культуру нових
рослин. На допомогу дослідникам генів приходить колекція Вавилова та ще його
вчення про центри різноманітності і походження культурних рослин.
Учитель. Місця, де найбільше
зустрічається видів певних рослин у дикій природі, М.І.Вавилов і назвав
центром. Їх сім (демонстрація таблиці
«Центри різноманітності і походження культурних рослин». І не випадково ці
центри співпадають із знахідками археологами давніх цивілізацій. Про це ми
вивчатимемо на уроках біології у старших класах. А закон гомологічних рядів у
спадковій мінливості, відкритий Вавиловим є одним з головних у роботі
селекціонерів і сьогодні. Нині селекційною роботою, тобто, створенням нових
форм рослин із заданими властивостями, в Україні зайняті тисячі спеціалістів.
Створені селекційні центри (стенди
Куточка хліба), імена селекціонерів відомі всьому світу. Наша Іванівська дослідно-селекційна станція
займається селекцією озимої пшениці та цукрових буряків. На нашу класну годину
ми запросили завідуючого відділом селекції та насінництва озимої пшениці Юрія Миколайовича Іванова, який і
розповість вам про своє роботу та здобутки. (виступ науковця)
Запитання:
Що означає: бути селекціонером? За якими ознаками
добирають сорти для схрещування, добору? Як довго триває процес створення
сорту? Які досягнення відділу за останні роки? Над чим працює відділ сьогодні?
Учитель. Мало створити сорт,
треба віддати його у дбайливі руки хлібороба, щоб із добірного пшеничного
насіння одержати пишний хлібний коровай. Про роботу хліборобів Іванівської
дослідно-селекційної станції розповість
головний агроном Панченко Сергій
Володимирович.
(виступ).
Запитання:
Що треба знати і вміти робити, щоб виростити хліб?
Які сорти пшениці вирощують на полях Іванівської ДСС? Який одержано урожай у
цьому році?
Учитель. За вашу працю, за
невтомні руки, щедрі врожаю добірних пшениць прийміть в дарунок квіти. (Діти вручають квіти Іванову Ю.М. та Панченку С.В., виконують вірш
«Як пахне хліб» Любові Забашти)
Як пахне
хліб?Ви знаєте, як пахне хліб?
Диханням
сіяча, вогнем безсонних діб,
Трудом і
творчістю,людським гарячим потом.
Він пахне
солодко, як пахнуть меду соти.
З труда
важкого виросло зерно,
І з дум і
помислів – достаток, блага світу.
І хліб
зійшов, як гімн весні і літу.
Запах в
печі, як молоде вино.
Він пахне
степом, сонцем у жнива,
Коли, мов
князь, сповзає із лопати…
Вже хліб
печуть, і дух життя багатий
Поволі
завойовує права.
Чи
капустяний лист, чи лист в печі пече,
Чи хліб на
двох, чи на велике місто –
Та пахне
від завжди єдиним змістом:
Трудом
безсонних ранків і ночей.
Будь
сіячем, і хай життя твоє
Насущний
хліб, а не кукіль дає.
За хліб і
сіль, що маєш від народу,
Віддаймо
кров гарячу, а не воду!
Учениця читає вірш «Пахучий хліб на нашому столі»
П.Луценка.
Пахучий
хліб на нашому столі –
То виборені
радощі родинні.
Пахучий
хліб – то щедрий дар землі
За труд і
розум доблесній людині.
Пахучий
хліб – цілющий скарб життя,
Його
неперевершений владика.
Він – наша
гордість, наше майбуття,
Він – наша
творчість і мета велика.
Учитель. Коли береш до рук пахучий
окраєць хліба, пам’ятай, скільки рук людських плекали його – створювали сорти,
сіяли, доглядали, обмолочували, мололи на борошно, випікали хліб, доставляли до
магазину, перш ,ніж він потрапив на ваш стіл. Його магазинна ціна не відповідає
тим затратам праці, що вклали в цей хліб люди – трударі. Хліб дешевий і
доступний для всіх. І хліб не можна замінити нічим.
За підрахунками вчених – медиків, доросла людина з’їдає в день близько
500 грамів хліба, а при важків фізичній праці – до 800г. У складі хлібу є: до
7% білків, до 45% вуглеводів, які дають енергії до 1600 ккал. А це означає, що
майже половину своїх енергетичних ресурсів, необхідних для життя, людина
одержує з хлібом. Ще в хлібі є багато вітамінів, мінеральних солей.
Відомий французький письменник Сент-Екзюпері
писав: «Ми навчились бачити в хлібові
засіб спілкування людей, дякуючи окрайцеві, який ламаємо за спільною трапезою.
Ми навчились бачити в хлібові образ величі праці, дякуючи шматкові хліба, що
добувається в поті чола. Ми навчились бачити в хлібові основного провідника
жалості, дякуючи скибці хліба, що роздається в годину нещасть. Солодкість
поділеного хліба ні з чим незрівняна».
Наша країна багата на хліб, на роботящі руки. Але це не
дає нам право не шанувати хліб, не берегти кожну зернинку, шкоринку хліба. У
часи воєнного лихоліття 1941-1945 років, у громадянську війну, страшні роки
Голодомору 30-тих одна шкоринка хліба могла врятувати чиєсь життя. Пам’ятайте!
641 803 ленінградці померли під час блокади від голоду. На Піскарьовському
цвинтарі – тисячі могил. І на них, крім традиційних букетів, лежать кусочки
хліба. А поруч записка: «Донечко, якби я могла дати його тоді…» 125 грамів
блокадного хліба видавали на руки і більше НІЧОГО! Його лише умовно можна було
назвати хлібом. До його складу входило тільки
2% борошна і то низьких сортів,
решта – висівки, жом, м’якина, целюлоза і шпалерний пил. І все ж цей блокадний хліб допоміг ленінградцям вистояти.
Якби був хліб, хіба б привезли 19 лютого 1942 року на Піскарьовський цвинтар
5 596 трупів, а 20 лютого – 10 043? Люди помирали від голоду на
вулицях, у своїх холодних ліжках, на робочих місцях.
І серед цього страшного голоду постає велич подвигу вчених –
селекціонерів у Ленінграді, які помирали з голоду біля тонн зерна вавилонської колекції, але
зберегли його до зернини! Це один із прикладів відданості справи, коли своє життя
коштує менше, ніж майбутні здобутки селекціонерів. У страшні та голодні 900
днів та ночей ленінградської блокади, коли голодна смерть буквально косила
людей, в центрі міста зберігалася безцінна колекція Вавилова – це понад 25 тонн
зерна і дві тони бульб картоплі! Біля цього багатства постійно перебували
співробітники інституту А.Г.Щукін, Е.Н.Вульф, Н.П. Леонтьєвський, Д.С.Іванов та
ін.. Вони помирали з голоду. Але жодної зернини не посміли взяти з колекції!А
бульби картоплі до того ж потрібно було висаджувати. Збирати новий урожай, так
як картопля не може зберігатися як зерно. І буквально під кулями, снарядами
навесні 1942 року садили. Потім доглядали і охороняли урожай професори
Лехнович, Іванов Н.Р., Петрова П.М. Ось такою ціною залишилась нам у спадок ця
колекція насіння культурних і дикоростучих рослин – безсмертна колекція
безсмертного Вавилова.
Учень 6. Ми щасливе покоління,
адже народилися майже через півстоліття після закінчення Великої Вітчизняної
війни. Ми знаємо про голод лише зі сторінок художньої літератури та екранів
телевізорів. Нам невідомі безсонні черги за хлібом, гіркий смак голоду, ми не знаємо
хліба із домішками соломи, лободи, коренів пирію, жолудів, яким довелося
рятуватися нашим прадідусям та прабабусям у страшні 30-ті роки під час
Голодомору та у повоєнні роки. Щоб це не повторилося. Слід берегти кожну крихту
хліба.
Вірш у
виконанні учня «Крошка хлеба»
Г.Люшнина.
Крошка
хлеба на землю упала,
Меньше
хлеба на крошку стало.
Где-то в
поле неубранном нашем
Сколько
зерен лежит у пашен!
Вот собрать
бы их вместе, да в кучу.
Хлеб бы
вышел белый, пушистый.
Мы б
окресли и крекче стали,
Мы б тюремые стены сломали.
Снова вишли
бы в бой под бомбежку.
Да, жалеть
надо хлебную крошку.
Учитель. Економісти підрахували,
у що обходиться країні всього один кусочок хліба масою
100 г, якщо його викине кожен з нас на смітник.
Перемноживши всі витрати на число жителів, одержали шестизначну цифру. Щоб
потім відновити цей хліб, потрібно близько 2 млн. тонн зерна!
Друже, пам’ятай! Хлібом годує тебе
Батьківщина. Ніколи не забувай про це. Куди б не закинуло тебе життя – пам’ятай
про хліб, яким тебе годували з дитинства. Чесно щоденно заробляй свій хліб.
Будь терплячим і мужнім у повсякденній роботі.
Пам’ятай: чесному хлібові – всюди честь. Твої
батьки дали тобі перший хліб. Твій обов’язок – дати їм останній. Чи дадуть тобі
твої діти шматок хліба на старості літ – залежить тільки від тебе самого. З
дитинства привчайся бачити в хлібові живу душу рідної землі, рідного сонця і
неба, навчайся бачити в ньому працю всіх людей, хто віддає хлібові частинку
своєї душі та серця. Старі люди вміють
шанувати хліб – шануй і їх за це, вчися у них.
Не відрізуй собі шматка хліба
більшого, ніж спроможний з’їсти.
Пам’ятай про тих, кому через твою недбалість може не дістатися ані крихти.
Пам’ятай: твоє ставлення до хліба виховує інших. Коли б стороння людина не попросила б у тебе хліба –
переламай свій шматок надвоє. Солодкість поділеного хліба ні з чим незрівняна.
(О.Кравець).
Звучить пісня про хліб.
Ось і закінчилася наша зустріч. Я
щиро вдячна всім присутнім і гостям за участь у ній.
Коментарі
Дописати коментар